Довірчі відносини необхідні Людству для співіснування найменших складових суспільства, а саме окремих людей. З розвитком цивілізації і головне – зі збільшенням кількості населення (так все у Всесвіті вирішує Маса), окрема людина вже не здатна самостійно перевірити складну структуровану інформацію, що швидко змінюється в реальному часі. Для орієнтування в таких умовах потрібні такі собі Центри Довіри (далі, ЦД).
Автор: Артем Поліщук
Приватний блог Поліщука Артема Віталійовича.
show all posts
Нова влада серйозно проштовхує ідею створення російськомовного “каналу” для охоплення російськомовної аудиторії закордоном. Хочеться хоча б поверхово поглянути, наскільки це потрібно і чи взагалі може бути ефективно реалізовано.
Коли політики щось обіцяють, а потім змінюють свій курс на 180°, люди сприймають це, як зраду. Проте це лише слова і не більше. Слова, що можна трактувати по-різному, як в контексті, так і окремо. Слова, що промовляються зазвичай неперсоніфіковано, дивлячись в натовп чи камеру. Політичні обіцянки використовується виключно для того, що б сподобатись. Якщо коротко, то основна задача політика – подобатись. Навіть лобізм якихось ідей – це вже другий рівень.
Вночі Україні наснився страшний сон, що нас зрадили. Прокинувшись, всі зрозуміли, що то був не сон. На перший погляд – це справді схоже на зраду і лицемірство з боку Європи, але давайте спробуємо розібратись, чому це суто поверхове бачення. По-перше, як можна зрадити того, хто не має чіткого бачення свого майбутнього – останнє дослідження від VoxUkraine змушує серйозно замислитись над майбутнім, оскільки за рівнем загрози – це навіть не війна з РФ.
Почався повільний відтік з т.з. Зекоманди. Люди навіть пишуть поодинокі розгнівані публікації, що їх не прийняли, їх не дослухались, не беруть в розробку напрацювання і досвід багатьох років. Публікації сповнені розпачем і щирою образою – люди справді вірили… вірили в ЩОСЬ!
Дуже важко намагатись пояснити прихильникам Зеленського, в чому саме для мене полягає проблема з їх […]
Ситуація зараз і гарна, і одночасно погана. Попри те, що моїм вибором є Порошенко і вважаю на даному етапі цей вибір правильним, а до іншого кандидата і фавориту, в мене ставлення, як до гри на популярних в Україні тоталізаторах, де навіть імовірності виграшу невідомі, але й вірити у чесність гри немає підстав (ба, навіть чесна гра – це гроші на вітер)… все ж хочу звернутись до сторін. Ми вже проходимо треті демократичні вибори (янукович – 2010, Порошенко – 2014 і зараз) та бачимо, що громадяни добровільно і без підтасовок голосують за щось, що не має зв’язку з реальністю.
На мою думку “ПРОТИ” не дорівнює “ЗА”. Можна почати філософські дискусії, але практичний посил боротьби “проти чогось” і “за щось” відрізняються. На прикладі Майдану навіть можна спостерігати, що це була боротьба проти януковича. Звісно частина людей заявить, що “не за те стояв Майдан”, але коли починається розбір, за що саме, то приплітається все, що завгодно, і “вимоги” стають потоком свідомості. І головне – тоді не було сформульовано, за що саме ми боремось.
Нова Зеландія вирішила заборонити зброю – пообіцяла дуже рішуче щось там прийняти в короткі строки. […]
Кожен, хто заходить на сайти в Мережі, а особливо на європейські, стикається з різноманітними віконцями, […]
В рамках повноцінного запуску RDAP цього року його приходу на заміну старенькому, але рідному WHOIS, […]
Ситник ридає, антикорупціонери плачуть, аХтивісти б’ються в істериці через те, що за незаконне збагачення нікому […]