Літературні Карпати. 9 історій від випускників Літшколи

5-10 лютого в Карпатах відбудеться вже одинадцята Літературна школа від Litosvita. Літшкола — це шість днів насиченого відпочинку та навчання, гори, неформальне спілкування з відомими письменниками, цікаві вечірки, лекції, майстер-класи і практичні заняття, йога, творча психотерапія, літературні читання та багато чого іншого.

Щоб краще уявити, що ж таке Літературна школа в Карпатах, з точки зору учасника, ми запитали випускників різних років, що змінилося в їхньому житті після Літературної школи, які найвеселіші історії відбулися там з ними та кому б вони радили її відвідати.


Сергій Комберянов

Можна сказати, що після Літшколи у мене з’явилася своя власна літературна тусовка — всі ті друзі з різних міст України, яких я знайшов на Літшколі. Ми досі підтримуємо одне одного, а підтримка в нашій справі — це найголовніше.

У мене є сумна історія. Літшкола це не лише навчання, але ще і розваги біля вогнища до ранку. Під час одного з таких розважальних вечорів всі вирішили співати відомі пісні, як караоке. Я не люблю самодіяльність, тому тримався осторонь, аж поки не наважився заспівати знайому з буремної молодості пісню «Зєлєноглазоє таксі». І щойно я увійшов у смак, щойно подумав, що от іще одне захоплення відкрилося, як з сусіднього будиночку вийшла наша лекторка, чарівна Ірина Цілик і крізь зуби повідомила, що вже третя година ночі, та й додала «І взагалі, ну хто, хто при здоровому глузді буде співати цей несмак „Зєлєноглазоє таксі?“». Всі оглянули мене з осудом і так був згублений мій співочий талант.

Порадити Літшколу можу всім, хто шукає однодумців на творчій ниві, всім хто хоче не лише відпочинку, але і користі, всім хто любить веселі, добрі, розумні компанії.


Світлана Привалова

Я була на минулорічній Зимовій Літшколі. Головне, що дав цей досвід — це, звичайно, кількість цікавих знайомств. Тепер частота обіймів, які можна спіймати на книжкових подіях чи на книжкових локаціях у різних містах України — інтенсивніша. Серед знайомих та друзів, які були на тому ж микуличинському навчанні, викладачі та перекладачі. Безперечно, письменники. Та — безсумнівно — поети. Такий собі комплексний варіант людей, з яких складається літературний процес.

У школі ми з Олександром Козинцем (Саша гарно віршує) домовились до того, що переклали хіт Дмитра Бикова, який люблять всі дівчата — «Насправді мені подобалась тільки ти». Ми його переклали українською мовою. І хоч там були деякі неточності в першому варіанті, — бо переклад здійснювався опівночі, — я все одно дуже люблю цей текст. Поверталась до нього півроку на різних літературних заходах. Зачитувала. І Анненського теж ми озвучили українською, на зворотньому шляху з навчання. А це ж класика з класики. І, слід сказати, що після Літшколи ми разів сто збирались щось ще зробити, і поки це не вдалось.

Порадила б їхати усім, хто радіє від літератури — з тих чи тих причин.


Ксенія Ануфрієва

По-перше, я знайшла друзів-однодумців, з якими я можу завжди обговорювати улюблені книжки та літературні події. По-друге, я знайшла декілька нових авторів для нашого україно-німецького часопису Gelblau, який ми заснували в Штутгарті рік тому. По-третє, це дало мені ключик від літературного нетворку, а корисні контакти в нашому сучасному світі — це все, особливо в літературі. А ще я наважилась відправити свій твір на літературні конкурси і тепер чекаю на результати. Молодому автору-початківцю дуже важливі читання, тому що там як ніде можна «прощупати» аудиторію, зрозуміти — «заходить» твоє «чтиво» чи ні. Отже, Літшкола надала мені більше впевненості в тому, що я роблю.

Я думаю, що усім з минулої літньої Літшколи запам’яталась історія з коровою. Це була вечірня лекція, на жаль, не пам’ятаю, яка саме. Ми намагались уважно слухати лектора. І ось несподівано до нас підходить корова — тобто вона собі гуляла десь — а потім вирішила послухати лекцію. І приходить так, ніби це абсолютно нормальна для неї дія, ніби вона щовечора приходить послухати лекцію. Було дуже несподівано та смішно. Ну і концентрація та увага до лектора, звісно, були втрачені. І взагалі корови в Карпатах — це щось, навіть Комберянов не стримався та поліз обійматися з однією рогатою кралею, а потім виставив смішне фото «Я з тьолочкою» — з цього ми теж дуже довго сміялися. А ще ми грали в «літературного крокодила» — було дуже весело, несподівано в деяких учасників були виявлені неабиякі акторські здібності.

Порадила б їхати авторам-початківцям, щоб прочитати твори, послухати поради. Порадила б журналістам, бо в нас в країні з цим журбинка — іноді читаєш якусь статтю і думаєш, вони взагалі про правила будування матеріалу чули чи ні. Порадила б сценаристам — бо теж можна багато чого нового відкрити для себе.


Катерина Іванова

Це фото зроблене трохи більше, ніж рік тому у Львові. І показове воно не лише тим, що зроблене випускницею Літшколи, а й тим, що в той момент я і не здогадувалася, що через 5 місяців буду збиватися з ніг, шукаючи приміщення, а через дев’ять — відкрию чудовий книжковий магазин у центрі Львова «Книжковий Лев».

До чого я веду? Два роки тому я побувала на Літшколі. Це вийшло випадково, як зазвичай відбуваються найважливіші події в житті. І якби не ця випадковість — не було б мені про що писати в першому абзаці. Тому що Літшкола — це не тільки круті лектори, які надихають. Літшкола — це люди, з якими можна втілити найзухваліші ідеї. А зустріч з такими людьми дорого коштує.


Яна Сотник

Хоча я сама філолог за освітою, після закінчення інститут я довгий час взагалі не читала художньої літератури і дуже мало знала про те, що відбувається в сучасному літературному середовищі. Після курсів Litosvita та першої Літшколи я знову почала читати і згадала, наскільки цікавим та насиченим є світ літератури. І, як наслідок, почала писати. Ідеї і думки з’явилися давно, але саме після Літшколи окреслилися конкретні цілі, і я, нарешті, сіла до роботи. Завдяки Litosvita моє коло спілкування не просто розширилося, воно наповнилося однодумцями і просто дуже цікавими і талановитими людьми.

Я була на Літшколі тричі — два рази на літній, і один — на зимовій. Цього року збираюся знову. На кожній Літшколі було багато всього веселого і цікавого, є що згадати. Але, мабуть, найголовніше, що зі мною там сталося — це зустріч з декількома людьми, які стали дуже близькими.

Раджу їхати всім, кого хоч трохи цікавить література, мистецтво, саморозвиток. Хто хоче дізнатися щось нове, знайти друзів, співрозмовників, читачів та слухачів, отримати порцію натхнення і просто круто провести час.


Дмитро Афанасьєв

До цієї поїздки багато речей, пов’язаних з написанням, робив інтуїтивно, спираючись на власні висновки, зроблені з прочитаної літератури, або слідуючи порадам різних книжок про письменництво. А після Літшколи в мене з’явилось цілісне бачення того, як повинен працювати автор. До розуміння багатьох речей та інструментів сам йшов би ще роками, а тут за тиждень впорались. І це все завдяки досвідченим лекторам та цікавим людям, які мене оточували. Саме коли перебуваєш у такій атмосфері, з’являється потужна мотивація та величезна кількість нових ідей. А з найбільш радикальних особистих змін відмітив би те, що почав писати виключно українською та видав першу книжку.

Веселі моменти відбувались увесь час, важко виділити якийсь окремий. А тим більше описати в кількох реченнях. Потрібно лише перебувати там, в цій творчій атмосфері, щоб їх відчути.

Раджу їхати усім, чия діяльність пов’язана зі створенням текстів. Якщо людина хоч раз в житті замислювалась над тим, щоб написати власний роман, то Літшкола в рази полегшить шлях до цієї мети. А отримані нові знайомства та враження гарантовано стануть безцінними помічниками в багатьох справах, і не тільки літературних.


Роксолана Сьома

Проектів від Літосвіти в моєму житті було два: Курс письменницької майстерності (осінь 2014 р.) і Літня літературна школа в Карпатах (2017 р.).

Станом на 14-й рік у мене було три романи (текстових, маю на увазі). Отже, роман «Вакації у Танґермюнде» вже був книжкою, навіть відзначений кількома літпреміями. Ще два тексти чекали своєї черги в рукописах. Черги рукописи, очевидно, чекали задовго, бо на Курс письменницької майстерності я, власне, пішла, щоб зрозуміти, чи варто мені далі писати, чи, може, забити й не марнувати часу на те, що нікому, крім мене, не потрібне?

За майже три роки між Курсом письменницької майстерності та Літшколою трапилася сила-силенна подій, всього й не переповіси. Але ось ключові: я встигла написати ще один роман (називається «Голова»). Потім заприсяглася собі, що більше ніколи не писатиму (ну бо це, як мені здавалося на той момент, таки нікому не було потрібно). Згодом, на хвилі ажіотажу (до Києва приїжджав Нік Вуйчич), я роздрукувала собі й повісила перед очима його вислів: «Коли захочете зрадити свою мрію, змусьте себе працювати ще один день…» (продовження ви, сподіваюся, знаєте). І я змусила — написала ще один роман («Світи суміжні»).

На минулорічну Літню літературну школу в Карпатах я їхала авторкою двох книг і зі знанням, що буде й третя. Дехто з моїх подруг питав: «Нащо тобі це? Нічого нового ти вже не дізнаєшся». Але я поїхала за натхненням, цілеспрямовано. І не помилилася, бо одразу після Літшколи почала писати новий роман.
Курйозних ситуацій на Літшколах зі мною не траплялося, бо я зазвичай стримана і навіть замкнена (нестримні танці на фінальній вечірці прошу до уваги не брати). Але особливий, я би навіть сказала, містичний випадок таки був.

Наприкінці прецікавої лекції психологині Оксани Пендерецької нам доручено було написати синопсис до уявного роману під назвою «Ніжний убивця». В мене аж щелепа впала, коли почула завдання. То був знак згори! Чи з гори? (Карпатської, маю на увазі). На тоді я мала в розробці кілька тем і зволікала, не знаючи, за котру з них братися. Серед них була й ідея написати роман під назвою «Лагідний мій убивця». Немає значення, про що, на вашу думку, буде цей текст, бо важливішим є те, що я отримала підказку, в якому напрямку слід рухатися.

На наступному ж практичному занятті в Галини Крук я напрочуд легко розписала структуру майбутнього тексту. Упродовж днів, що зоставалися до закінчення Літшколи, обміркувала деталі. Ну а щойно повернувшись із Карпат, — узялася за писання. Про це я вже казала. Так що своє натхнення я таки спіймала!

Я радила, раджу і буду радити Літосвіту всім друзям-знайомим бодай якось дотичним до письма: письменникам, журналістам, копірайтерам. Стівен Кінг у книзі «Про письменство» каже, що той, хто не має часу читати, не матиме часу й писати. Я би ще додала, що й той, хто не має часу навчатися, також не стане добрим письменником.

Та не сподівайтеся, що після закінчення курсів найперший же ваш опус стане бестселером, а ви прокинетеся мегапопулярним письменником (таке вдалося хіба що Комберянову)! Однак уявлення про текст і всі дотичні до цього знання у вашій голові неодмінно структуруються і впорядкуються. Ви набудете практичних навичок, у чомусь утвердитеся, від чогось відмовитеся. Зі стовідсотковою вірогідністю віднайдете нових друзів, а може навіть і кохання (були й такі випадки в історії Litosvita) і точно-преточно станете щасливішим від спілкування з однодумцями!


Оксана Байло

Після Літшколи моє життя дійсно змінилося. Найголовніше — в ньому з’явилися люди, яких я б не зустріла, якби не Літшкола, там я зустріла дівчат-однодумиць. За тиждень на Літшколі ми стали подругами і, повернувшись до Києва, створили (поки що лише у Фейсбуці) літературний проект #Text_in_the_city. В ньому ми пишемо різні за жанром та змістом маленькі історії великого міста. Завдяки проекту ми стали писати більше та краще, намагаємося рости та не зупинятися. Впевнена, що найцікавіше — ще попереду, підписуйтеся та читайте нас.

Для мене поїздка на Літшколу була низкою цікавих подій та історій. Почалося все з того, що абсолютно випадково я їхала на Літшколу в одному потязі з дівчиною, з якою напередодні познайомилася у Фейсбуці, щоб пограти у шахи. Ніхто з нас не міг навіть уявити, що через декілька днів ми разом опинимося у Літературній школі в Карпатах і там так ні разу і не зіграємо в шахи.

Я би порадила їхати на Літшколу всім, хто любить літературу і все, що з нею пов’язане. Тим, хто хоче присвятити життя літературі — взагалі обов’язково треба поїхати. Концентрацію таких крутих лекторів ви навряд чи зустрінете ще десь у нашій країні. А, крім цього, ще й чудово відпочинете в Карпатах.


Василь Шульга

Після Літшколи я усвідомив, що в нашій Україні дуже багато людей, які думають так само як і я. Головне, що дає Litosvіta та Літшколи — це неймовірну можливість спілкуватися з талановитими людьми, які вболівають за долю нашої літератури. У мене з’явилося багато друзів — як відомих письменників, так і початківців. Саме на літературній школі два роки тому мені прийшла ідея написати нон-фікшн книгу про український фотобізнес. Я розказав цю ідею видавцям з Pabulum і вони радо погодилися видати таку книгу. І вже на книжковому Арсеналі минулого року я презентував свою першу книгу «Invisible Photo Business». А на сьогодні вже закінчив чернетку роману.

Найцікавіше було не просто купатися вночі під дощем та блискавками у басейні, а бачити очі відомих письменників, які спостерігали за цим дійством.

Я раджу поїхати на Літшколу кожній людині, яка вважає себе творцем. Там кожен знайде щось для себе. І ті, хто вважає себе письменниками, зможуть покращити якість своїх текстів, і ті, хто соромиться і пише у стіл, матимуть змогу прочитати свої твори однодумцям.


Реєстрація на IV Зимову літературну школу в Карпатах триває. Деталі на сайті Litosvita.

The post Літературні Карпати. 9 історій від випускників Літшколи appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело та деталі: Літературні Карпати. 9 історій від випускників Літшколи

«Друг Читача» – книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки. Ви можете долучитися до книжкового процесу, рецензуючи те, що прочитали.

Updated: 18.01.2018 — 14:28
2012 - 2018 © Іменка - RSS новини з сайтів України | Підтримка: Діал інформаційна система | Двигунець: Wordpress | Тема: Frontier