Пандемічно-когнітивне

Пандемічно-когнітивне

В світових масштабах будь-які масові явища цікаві тим, що в них проявляються, дуже різні аспекти нашого існування і завдяки доступності інформації ми, хоч і поверхово, можемо бачити взаємовідносини та залежності в реальному часі. Почнемо одразу з констатації того, що перехворіють в різних формах майже всі… на те вона і пандемія. Переважна більшість людей перехворіє в легкій формі і навіть не буде знати про те, або не відрізнить від вже буденних для нас сезонних захворювань.

В теперішній ситуації є все:

  • Природне явище – сама пандемія реальне явище, розуміння якого немає через банальну відсутність нормального курсу Біології в школі;
  • Маніпуляції зі смертністю задля отримання преференцій у отриманні міжнародної фінансової допомоги;
  • Дипломатична робота: РФ надсилає в Італію в якості допомоги переважно купу непотрібного мотлоху, але картинка гарна, а також “бачите, це наші військові бубочки, невже ви думаєте, що вони десь там, наприклад, в Україні воюють”. Також РФ продає США товари, які потрібні зараз для самої РФ – це все лише гра на послаблення\зняття санкцій.
  • Військові операції – РФ активно працює в Сербії – це з того, що ми бачимо публічно (куди ж сховати десяток військових ІЛ-76).
  • Тоталітарні замашки урядів – на фоні пандемії держави, користуючись страхами громадян, по-трошки затискають індивідуальні Права та Свободи “заради блага людей” – це, як із цінами під-час інфляції, вони зростають і потім вже не падають суттєво, так і з Правами та Свободою – їх потім дуже важко повернути собі назад.
  • Економічні можливості – всі розпродають все і заробляють, а Китай тут є головним бенефіціаром.

Раніше все це також було в історії, просто люди не могли про все дізнатись через обмежений доступ до інформації, а зараз Мережа нам дає можливості дізнаватись про все й одразу… звісно актуалізувалось питання, кому саме довіряти, але то вже інша історія.

Неприйняття невідворотного

Ми з покорою приймаємо тиранів та смертельні загрози, з якими можемо щось робити. Тут для прикладу можна взяти навіть банальні Правила дорожнього руху (ПДР), що імовірно є найлогічнішими і зрозумілішими у порівняні з різноманітними Законами, обґрунтовані тощо… але навіть вони не є прийнятними завжди для всіх людей, і потрібні різноманітні системи примусу (штрафи, підвищені ставки страхування тощо) для їх дотримання. А між тим в Україні до карантину впродовж десятиліть в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) в середньому гинула одна людина кожні дві години… це близько 5000 офіційних смертей безпосередньо в ДТП плюс більше 35000 травмованих та інвалідизованих на рік – це лише в самій Україні. І ми сприймаємо це, як якусь норму, як певне жертвоприношення в угоду своєму небажанню дотримуватись простих правил. І просимо Державу про батіг, оскільки самі нездатні дати собі ради.

Проте невідворотні явища, наприклад, як ця пандемія – на які ми майже не здатні впливати – ми намагаємось з ними “боротись”. Під “боротьбою” я маю на увазі різноманітні дії, що провадять держави і викликані в першу чергою страхом зробити щось не так, як того хоче електорат. Починалось з того, що керівництво держав боялось робити потрібні рішучі кроки. Ось саме там, де Держава мала б бути сильною, вона йшла на поводу в найбільш активної частини населення, яка далеко не завжди є найадекватнішою. Керівництво держав попри наявне в них Законодавство, яке визначає необхідні дії у випадку таких явищ, як пандемія, всіляко намагались не зачепити ніжні дупки електорату. Натомість вмикають свій репресивний механізм постфактум – вже тоді і у тих випадках, коли він не дуже й потрібен… чудовий приклад – заборона гуляти в парках і лісах – це буквально найбезпечніші місця зараз з найменшим скупченням людей.

Звісно робота лікарів важлива – вони вигрібають зараз за всіх, а також через свою безпечність на початку пандемії. Проте людям варто усвідомити, що немає магічних пігулок і основна задача для населення – це не створювати додаткових масових осередків для поширення вірусу, щоб дати можливість працювати медикам у відносно спокійних умовах, а кількість важких значно не перекривала можливості системи охорони здоров’я у наданні допомоги. Ресурси не є необмеженими і ніде потенційно неможливо вирішити питання зі 100% забезпечення… навіть якщо кожному видати апарат штучної вентиляції легень і балони з киснем – це не вирішить ситуації, то ж волати про неготовність медиків надавати допомогу не має сенсу – ніде немає 100% готовності і її теоретично бути не може (це знову посилання назад до школи).

Скільки може це тривати, не знає достеменно ніхто. Є багато моделей і в мрійливих за два місяці ми забудемо про це, як про страшний сон, а за прагматичними – все триватиме 1-2 роки допоки або сам вірус не ослабне, або не винайдуть вакцину (як для різних штамів Грипу). Але в будь-якому разі цей вірус і його штами стануть для нас звичним явищем поруч з сотнями інших збудників сезонних захворювань.

Заміщена активність

Спостерігається неймовірна концентрація уваги і навіть фіксація на неважливих речах (відносно неважливих). Наприклад, обговорюється 1000+1 спосіб канонічного носіння масок, їх характеристики… ведуться в Мережі з приводу цього холівари (прим. т.з. “Святі війни” в дискусіях, термін ще з доінтернетної ери. Ситуація, коли сторони притримуються категорично протилежних думок і вважають свою точку зору абсолютною). Хоча маска – це просто спосіб запобігання розповсюдженню слини та інших рідин, які розлітаються навколо при чханні та кашлю зі швидкістю більшою за ту, що мають гоночні машини, та на відстань більше п’яти метрів. Спеціальні респіратори та захисні костюми залишимо медикам та спецслужбам… більшість людей ця тема не має стосуватись взагалі – дома, чи на відкритому повітрі без людей нічого спеціального не потрібно.

Зацикленість людей на тестуванні – це ще одна річ, що спонукає Держави масово закуповувати (переважно з Китаю) тести незрозумілої якості (чехи та голандці вже дали свої оцінки). Хоча толком незрозуміло, що в нашій ситуації дає тест (окрім статистики), оскільки лікування виключно симптоматичне і не є якимось унікальним для цього випадку. Спробуємо розібратись, що взагалі дає тест:

  • в ситуації пандемії кожен вважається потенційно зараженим (ми вже знаємо про безсимптомних носіїв);
  • передбачається, що кожен рано чи пізно перехворіє (можливо не один раз).

Ми не на островах цілком ізольованих живемо. Навіть в умовах острову потрібно було б проводити тестування всім без виключення одномоментно і повторювати його хоча б кожні три дні впродовж місяця. При кожному позитивному результаті “запускати хворого з катапульти в море”, а для всіх інших продовжувати період тестування масового ще на декілька тижнів… імовірно до безкінечності.

Є рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (до них питань багато, але це зараз “центр керування польотами” і кращого немає), але ми все-ще намагаємось вигадувати якість свої методи “національної медицини”, згадуємо “дідівські травки” (в Україні ціле виробництво вже є фуфломіцинів, якими вже років 20-ть намагаються рятувати все на Світі, і для чого досі так і не має клінічних підтверджень ефективності), вичитуємо рецепти т.з. “східної медицини”, хтось їсть засоби чищення для акваріумів, хтось натирається прополісом тощо. Ми, як ті хом’яки, що при наближенні небезпеки починають вмиватись… не рятує, але чисті. Я всіляко вітаю будь-яку навіть нераціональну діяльність, яка заспокоює, але, на превеликий жаль, не завжди воно дає заспокійливий ефект, а часто навіть шкодить.

Резюме

Людство дуже легко сприймає цілком відворотні (за умови, що ми таки розумні істоти) великі втрати такі, як війни, ДТП тощо, а з іншого боку – не хоче приймати невідворотне і всіляко намагається відтягнути момент усвідомлення та прийняття того, що ми таки не всесильні і що до деяких явищ потрібно ставитись дуже серйозно.


Джерело: Пандемічно-когнітивне