«Реквієм для Рози» затиснутий між двома революціями [рецензія]

Раїса Плотникова — сучасна українська поетеса та прозаїк, багаторазова лауреатка національних літературних премій та міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2016).


Отримання почесної спеціальної відзнаки «Вибір видавця» на цьому ж конкурсі дозволило Раїсі Плотниковій представити свою творчість широкому загалу, бо хоча письменниця й входить до Національної спілки письменників України, про неї «вголос» заговорили тільки після видання її твору видавництвом «Фоліо».

«Реквієм для Рози» — надзвичайно поліфонічний, багатошаровий текст, де докладний фактаж історичних подій трохи відсунуто на другий план, але він все одно проступає через долі, образи, характери героїв.

Адже історію творять люди, навіть ті, хто не спочатку не мав наміру цього робити, але події мимовільно всмоктують людей до історичного коловороту. Всмоктують, розчавлюють, підносять на вершини, а потім скидають і топчуть чоботом нового режиму.

Банальна річ, але історія повторюється. Змінюються імена, декорації і засоби. Отже, роман «Реквієм для Рози» ще й про неминуче повторення історії.

Сюжет тексту хронологічно затиснутий поміж двох революцій, що сколихнули нашу країну і омили кривавими ріками — більшовицької 1917-21 років і Революції Гідності 2014. Перед нами одразу два паралельні сюжети, що тільки здаються паралельними, а в фіналі неочікувано і неймовірно перетнуться.

З’єднувальним елементом слугують листи майже столітньої давнини. Цей елемент урізноманітнює композицію тексту, і надає йому ознак «документалізму» та подвоює достовірність. Бо, те що книга базується на міцному історичному фундаменті, не викликає заперечень.

До роману органічно влилася народна легенда (чи й історичний факт) про захований у Мгарі скарб Вишневецьких. Власне, все й починається з авантюри пошуків скарбів, в яку мимовільно було втягнуто головного героя Івана.

Якось на порозі київської квартири викладача історії пана Івана заявляється компанія бритоголових шибайголів з «проханням» надати карти підземних ходів у Мгарі, де ймовірно заховано скарб Вишневецьких.

А згодом вже доросла дочка Галя ошелешує новиною: вона разом з Яриком їде на розкопки до того ж таки Мгару. Схоже, всі стежки ведуть туди, але герой пручається. Чи міг він навіть сподіватися, що вже зовсім інша історична загадка приведе його туди ж?

Таємничі столітні листи, написані піаністкою колишнього театру Садовського до невідомого Івана, донька Галя привезе історику з короткої лубенської експедиції. Хто ж дописувач, хто ж справжній адресат?

Читаючи їх, Іван блукає забутими й перейменованими вуличками старого Києва, зруйнованими мостами, спаленими будівлями, разом с мешканцями понівеченого міста піддається тортурам в підземеллях «черезвичайки», стікає кров’ю, просочуючи підлогу казематів, котру змивають руки буржуйки-акомпаніаторки.

Доля молодої дівчини вражає. Бачив світ багато таких знедолених, їхні історії влилися в прудку течію великої Історії.

Антипод авторки листів-сповідей, чекістка Роза теж не унікальна персона. Було таких Роз — цілий кривавий сад по всій Україні, в усіх розаріях чекістів. Жертва і її кат, і їх суддя час.

Раїса Плотникова так розкуто описує страшні мінорні картини життя киян, їх злободенну боротьбу за кусень хліба, за власне виживання. Картини животіння містян (різних прошарків) дряпають душу, завдяки надзвичайно влучним метафорам та яскравим епітетам. Історії, що переплелись у міжчассі, занурюють читача у морок, але надія на добре кидає рятувальне коло. Знову коло…

Раїса Плотникова. Реквієм для Рози: роман. — Харків: Фоліо, 2016. — 251 с.

Купити книгу.

Баcан Оксана

Джерело та деталі: «Реквієм для Рози» затиснутий між двома революціями [рецензія]

«Друг Читача» – книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки. Ви можете долучитися до книжкового процесу, рецензуючи те, що прочитали.

Updated: 29.10.2017 — 09:00
2012 - 2018 © Іменка - RSS новини з сайтів України | Підтримка: Діал інформаційна система | Двигунець: Wordpress | Тема: Frontier