Рецензія: Хижак (2018). Predator вже не той

У 1987 році Арнольд Шварценеггер і Ко показали світу таємничий і захоплюючий всесвіт Хижака. А от серія фільмів, знятих за мотивами, була не те щоб зовсім невдала, але до рівня оригіналу не дотягувала. Який би режисер не брався за роботу, взяти планку ніхто не зміг. І кількість хижаків намагались збільшити, і на землю їх відправляли, і до всесвіту Чужих примазували, все марно. Найбільш вдалим сіквелом, з моєї точки зору, є фільм Хижаки 2010 року.

І ось всесвіт вирішили перезапустити. Звичайна справа в кіноіндустрії, кожні 20-30 років запускати франшизу заново, з поліпшеними спецефектами та у відповідності до смаків поточного покоління глядачів.

Режисер фільму Шейн Блек в далекому 87-му грав другорядну роль в оригінальному Хижаку. Я очікував, що він вдихне нове життя в картину, і при цьому зможе відтворити атмосферу того самого фільму. Але щось пішло не так.

Зав’язка картини чимось нагадує оригінальний сюжет. Корабель прибульця потрапляє на землю і стикається з загоном спецназу, для якого все закінчується плачевно. Тут ми знайомимося з головним героєм картини – снайпером Куіном МакКенна – єдиним, хто вижив після зустрічі з хижаком.

Але після гарної зав’язки Шейна понесло в бік банальних кліше і плоских жартів. В результаті ось вам стандартний рецепт бойовика:

– Вводимо в сюжет жінку-вчену. Вона, безумовно, повинна бути не тільки розумна, але й красива. Мати бойовий характер і розкішне волосся, яке залишається чистим, куди б героїню не засунув сценарист.

– Протиставляємо протагоністу секретну організацію по боротьбі з прибульцями. На чолі її повинен стояти харизматичний і жорстокий лідер, який не зважає на жертвами заради високої мети.

– Даємо герою в підтримку команду крутих, але кумедних бійців з поїхавшим дахом.

– Що б ще такого додати? О, зробимо хижака триметровим, зрозуміло, додамо купу трупів з масовки, і приправимо це діло щільним шаром чорного гумору.

Пам’ятайте, як нагніталась атмосфера в оригінальному Хижакові, під час заглиблення командос в джунглі? Залякана дівчина приречено зиркає на всі боки, члени загону по одному піддаються стресу, гнітюча тиша змінюється ураганної стріляниною … панічною біганиною … смертю. У тому фільмі навіть Шварценеггер «зіграв обличчям» і видавив з себе пару потужних емоцій, що метру зовсім не властиво.

1 з 3

На жаль, в новій картині нічого цього немає. До 2018-го року прибульці трохи отупіли, рідко маскуються, а навіть якщо і роблять це, то їх все одно видно на фоні вогню, неба та практично на будь-якому фоні. Ой, що то за розмита пляма побігла? Ба, так це ж наш хижак крадеться нечутно ходою.

Навіть поява нового виду хижака не рятує становище. Задумка гарна, але реалізація украй погана. У підсумку герої носяться по локаціях, перериваючись на банальні діалоги, намагаюся завалити корабель прибульців з карабінів, жартують жарти … але камон! це ж не комедія!

Ні, кіно в цілому непогане. І якби фільм називався, скажімо, «Хижак 3», то можна було б пробачити режисеру весь той букет вольностей, яким просякнутий фільм. Але із завданням перезапуску всесвіту Хижака Шейн Блек не впорався.

У послужному списку Блека є відмінні сценарії та хороші режисерські роботи: серія «Смертельна зброя», «Останній бойскаут», «Круті чуваки» (2016). У кожної з цих картин є своя яскрава харизма, і відчувається гумор творця. Містер Блек зробив те, що він вміє робити добре – зняв бойовик з дотепними персонажами і яскравими трюками. Але у всесвіті Хижака все це виглядає, принаймні, безглуздо.

Тож не чекайте багато від цього фільму. Бойовик, як бойовик, нічого особливого.

The post Рецензія: Хижак (2018). Predator вже не той appeared first on TechToday.

Джерело та деталі: Рецензія: Хижак (2018). Predator вже не той

TechToday – це інтернет-видання про високі технології, їх розвиток та вплив на нас.

Updated: 15.09.2018 — 22:18
2012 - 2018 © Іменка - RSS новини з сайтів України | Підтримка: Діал інформаційна система | Двигунець: Wordpress | Тема: Frontier