Розум, честь і совість оновленої прокуратури

Розум, честь і совість оновленої прокуратури

Якби заступник генерального прокурора Віктор Трепак вчив у школі історію Стародавнього Риму, він би, напевно, пригадав розповідь Цицерона про авгурів – жерців, що тлумачили волю богів по польоту птахів і які при зустрічі один з одним не могли стриматись від сміху. Принаймні,  зустрічаючись з виконувачем обов’язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генпрокуратури Тарасом Дунасом Віктор Миколайович, напевно, не може стримати усмішку. А коли вони збираються втрьох – Трепак, Дунас і перший заступник генпрокурора Віталій Касько – то коридорами Генеральної прокуратури лунає навіть не сміх, а регіт. Ще б пак: Тарас Омелянович Дунас нині оголошений розумом, честю і совістю органів прокуратури. Зразу ж після свого призначення генеральним прокурором Руслан Рябошапка, начуваний про виняткову чесність Дунаса, виписав його з Миколаєва, де Тарас Омелянович очолював обласну прокуратуру, до Києва й поставив на чолі кадрового департаменту, доручивши відокремлювати козлищ від агнців, а чесних прокурорів – від хабарників.

Треба думати, що генпрокурор Рябошапка, довіряючи Дунасу керувати кадровою політикою прокуратури, взяв до уваги рекомендації керівника Офісу Президента Андрія Богдана, який навчався з Дунасом на одному курсі Львівського державного університету ім. Івана Франка і який своїм чесним словом підтвердив моральну непорочність Тараса Омеляновича. Бо працювати на такій посаді може лише людина виняткових моральних чеснот: згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221, при вирішенні питання щодо можливості подальшої роботи прокурора в органах прокуратури атестаційна комісія братиме до уваги не лише інформацію з офіційних джерел, але й анонімні повідомлення в соцмережах і тому подібні «докази».

Розум, честь і совість оновленої прокуратури

А причиною веселого настрою заступника генпрокурора Трепака є та обставина, що в березні 2015 році, коли Віктор Миколайович обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ, його контора ледь не вдягнула кайданки на Тараса Дунаса та його колегу Олександра Білоуса.

Дунас на той час працював першим заступником начальника Головного управління представництва та організації участі в кримінальному провадженні в суді Генеральної прокуратури, а Білоус – заступником начальника цього управління. Згідно з рапортом оперативного співробітника СБУ від 23 березня 2015 року №14/2/2-2282 Дунас і Білоус організували систему вимагання грошей з громадян за здійснення на їх користь окремих процесуальних дій типу подання чи не подання апеляційної або касаційної скарг, допомогу в пом’якшенні покарання й т.п. Гроші високі достойники отримували через адвокатську контору, підконтрольну Білоусу.

Розум, честь і совість оновленої прокуратури Якщо раптом Трепак призабув цю історію, наводимо витяг з постанови про заведення в СБУ оперативно-розшукової справи відносно Тараса Омеляновича Дунаса та Олександра Вячеславовича Білоуса категорії «перевірка» з класифікацією «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» за ознаками ч.4 ст. 368 КК України.

Розум, честь і совість оновленої прокуратури

Розум, честь і совість оновленої прокуратури

Невдовзі оперативники СБУ, переконавшись, що Дунас і Білоус є доконаними хабарниками, вийшли на реалізацію матеріалів оперативно-розшукової справи, тобто зібрались організувати передачу контрольованого хабаря з наступним затриманням попсуй-прокурорів. Але для цього треба було отримати санкцію керівника підрозділу Генпрокуратури, який здійснював нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю – Георгія Івановича Сватка. Зрозуміло, що Сваток таку санкцію дав, після чого попередив Дунаса, щоби той негайно згортав свою комерційну діяльність і ні в якому випадку не брав гроші – мовляв, це буде «підстава» СБУ.

Напевно, Трепак пам’ятає цю історію: річ у тім, що, окрім Дунаса та Білоуса, у злочинне угруповання входили його безпосередні підлеглі з Главку «К», які підшукували клієнтуру для прокурорів, через що оперативно-розшукову справу мало реалізувати Управління внутрішньої безпеки СБУ. Коли реалізація зірвалась, скандал, кажуть, був колосальний, тим більше, що спілкування між Сватком і Дунасом було задокументовано, бо Георгій Іванович раніше неодноразово «зливав» таємну інформацію зацікавленим особам через що керівники оперативних служб двічі доповідали колишньому генпрокурору Віктору Пшонці про його витівки.

Але скарги оперативників знову ніяк не позначились на кар’єрі Дунаса, Білоуса та Сватка – річ у тім, що в 2015 році інформацію про порушення законності з боку співробітників прокуратури розглядали (згідно з розподілом обов’язків) заступники генпрокурора Віталій Касько та Давід Сакварелідзе, відомі своєю чесністю, непідкупністю та моральними чеснотами не менше, ніж пан Трепак, разом з яким Касько й Сакварелідзе на завдання американського посольства шантажували тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна, вимагаючи припинити розслідування відносно фірми  Burisma та члена ради директорів Хантера Байдена (так звана «справа діамантових прокурорів»). Тому Дунас не тільки залишився непокараним, але навіть разом з Каськом взяв участь у конкурсі на заміщення посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А як тільки в кабінет на Різницькій в’їхав Юрій Луценко, Тарас Дунас пішов на підвищення й очолив прокуратуру Миколаївської області.

Розум, честь і совість оновленої прокуратури Олександр Білоус також не залишився без нагороди – Дунас забрав його до себе, наділивши посадою першого заступника прокурора Миколаївської області. А сина Георгія Сватка, Андрія Георгійовича, на подяку за порятунок від неминучої тюрми Дунас призначив начальником Управління нагляду в кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області. Про те, наскільки успішно Сваток-молодший засвоїв під керівництвом Тараса Дунаса ази прокурорської професії свідчить той факт, що в січні 2019 року Андрій Сваток, проживаючи в Миколаєві, придбав у Києві в будинку по вулиці Казимира Малевича трикімнатну квартиру вартістю 4,4 млн. грн., задекларувавши її за 2,5 млн. грн. (окрім того, ще одну квартиру площею 70 кв. м. йому подарував батько), а до свого автопарку додав автомобіль «Toyota Camry», маючи ще й «Audi A6».

До речі, у ході 14-годинного прес-марафону 11 жовтня 2019 року один з журналістів поцікавився у Володимира Зеленського як так могло трапитись, що виконуючим обов’язки начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генпрокуратури призначений Тарас Дунас, якого мешканці Миколаївщини звинувачують у земельному рейдерстві. Президент записав прізвище Дунаса й пообіцяв поцікавитись.

Тож дуже рекомендую главі держави зателефонувати Трепаку та Каську – вони підтвердять, що Тарас Омелянович чистий перед законом, як сеча Порошенка, яку 5-й президент публічно здавав на аналізи. Бо кому, як не винятково чесній людині, міг новий генеральний прокурор доручити перевірку анонімок стосовно співробітників органів прокуратури? Хто як не Дунас разом з Білоусом і батьком та сином Сватками зможе очистити органи прокуратури від випадкових людей, які досі не навчились заробляти свіжу копійку.

Тому Руслан Рябошапка як тільки заступив на посаду генерального прокурора створив спеціально для соратників Дунаса новий структурний підрозділ Генеральної прокуратури – Департамент процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях, на чолі якого поставив Олександра Білоуса, а в заступники до нього призначив Андрія Сватка.

Реформи не спинити!

Джерело: Розум, честь і совість оновленої прокуратури

Поширити: Поділитися Поділитися submit to reddit