«Серцедер». Роман як дзеркало суспільства

А ви знаєте, як написати позитивний і водночас гостросоціальний твір, ще й не користуючись при цьому ненормативною лексикою? Або як можна акцентувати увагу на більшості серйозних проблем соціуму і відразу ж постібатися з них так, наче це звичайні пустощі невгамовних дітлахів? Чи як скласти портрет пересічних громадян, щоб вони себе у ньому впізнали, а потім не тільки посміялися, а й глибоко замислилися над усім написаним? Віднедавна я маю відповідь, тож тепер всім, хто питає, раджу: зверніть увагу на «Серцедера» Бориса Віана, ось де справжній майстер-клас.

Вавилонська бібліотека

Книга

Той факт, що люди дуже не люблять виходити за межі зону комфорту, доволі відомий і не потребує доказів. Вони живуть за звичними правилами, ходять суто звичними шляхами і обирають тільки те, що рекомендують такі самі як вони. У цьому власне й полягає причина соціальної деградації, адже відомо, що для зростання і розвитку важливо відкривати і пізнавати щось нове, хай воно навіть не завжди приємне. Корисним є будь-який досвід, позаяк він дає змогу порівнювати і таким чином покращувати себе і навколишнє. Недарма кажуть, що істина — у порівнянні, і знайти її можна лише там.

Складно сказати, керувався пан Віан саме такою думкою чи якоюсь іншою. Та зрештою йому вдалося створити яскравий і кумедний альтернативний світ, що, певна річ, є абсурдним, але напрочуд точним відбиттям реальності навколо нас. У світі Віанового «Серцедера» нікого не дивує той факт, що церква є звичайнісіньким атракціоном, під дахом якого панотець з дияволом роблять шоу-бізнес, а гріхи і сором легко можна стерти золотом, головне вчасно віддати його спеціальній людині, яка візьме на себе вашу провину.

Отже, всім поціновувачам якісної, цікавої, а головне епатажної прози видавництво «Вавилонська бібліотека» підготувало чудовий подарунок. І не дивно, що першим кроком незалежного проекту стала саме ця книжка. Роман Бориса Віана «Серцедер» — це блискучий хід і потужний удар по загалу, на сторінках якого кожен може побачити свої гріхи.

Сюжет

Щодо сюжету, то тут письменник скористався класичним прийомом. Його головний персонаж — психіатр Жакмор — потрапляє в доволі незвичне для читача, але абсолютно нормальне для героїв роману село. Пан Віан обплітає своїми тенетами з перших сторінок твору. Він відразу ж перетворює історію на дзеркало, а точніше на відображення навколишнього соціуму: люди, всі їхні страхи, пошуки винуватих у особистих проблемах… Все це знайомий читачеві світ навколо. Він був таким до народження автора; він був таким, коли Віан написав перше речення «Серцедера»; таким він залишається й зараз.

Щоб показати житейське болото, яке охоплює і затягує людину в трясовину мало не з пелюшок, письменник починає історію народженням немовлят, свідком якого стає Жакмор. Зосередившись на цьому, Борис Віан розбирає все до найдрібніших деталей. Значимість появи дітей на світ, страхи матері і абсолютна незграбність батька, подальше життя родини… Завдяки влучним акцентам і брутальному гуморові автора, все це швидко починає здаватися справжнім абсурдом.

Але найсмішніше — і найтрагічніше — що такі, сповнені відвертим ідіотством люди, часто живуть поруч з вами. Ви всі їх знаєте. Це ті, кого ви, сміючись, називаєте «яжемать», тож у певному сенсі автора можна вважати хрещеним батьком гілки доволі популярного у наші часи стьобу. І це тільки початок іронічно-жорсткого «Серцедера», роману-люстра, дивитися в яке водночас і смішно, і страшно.

Персонаж

Окремого зауваження потребує Жакмор, рудобородий психіатр. На прикладі свого героя, пан Віан показує, як суспільство заманює, перевиховує — читайте пережовує — тих, хто не розуміє і відповідно не поділяє ідей загалу. Люди жорстокі створіння, і, бажаючи здобути благодать, вони радо знущатимуться і затопчуть будь-кого або принаймні зроблять його одним із своїх. У цьому Жакмора запевняє сільський човняр «Слава» — місцевий цап-відбувайло — якому платять за те, щоб він ніс на собі гріхи і сором селян. Але той спочатку опирається такій думці, проте з часом мацаки суспільних поглядів і настроїв скручують Жакмора не гірше за спрута. А вихід з цієї ситуації є лише один, і це точно не втеча з села.

Читач

«Серцедер» Бориса Віана належить до книжок, які, на мою скромну думку, не мають читацьких обмежень. Певна річ, роман передусім припаде до смаку любителям альтернативи і абсурду, однак значно кориснішим написане буде для тих, хто не знається на такій прозі. Відкривати для себе подібні романи — це вивертати суспільство і світ навиворіт. Це передусім цікаво, а ще й дуже корисно. І так потрібно робити хоча б для того, щоб подивитися на себе і людей навколо з іншого ракурсу. Від цього ніхто не застрахований, тож цілком можливо, що ви несвідомо і глибоко загрузли, і пустили довжелезне й товстелезне коріння серед персонажів «Серцедера». І хто вам це покаже, як не Борис Віан?

Придбати книгу

The post «Серцедер». Роман як дзеркало суспільства appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело та деталі: «Серцедер». Роман як дзеркало суспільства

«Друг Читача» – книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки. Ви можете долучитися до книжкового процесу, рецензуючи те, що прочитали.

Updated: 20.12.2017 — 12:00
2012 - 2018 © Іменка - RSS новини з сайтів України | Підтримка: Діал інформаційна система | Двигунець: Wordpress | Тема: Frontier