«Старий і море». Перемога, поразка чи просто життя?

Ернест Гемінґвей — один із найпродуктивніших американських письменників. Та знають його, перш за все, як автора повісті-притчі «Старий і море». Саме цю книгу, за яку письменник отримав спершу Пулітцерівську (1953), а потім і Нобелівську премію (1954), вважають чи не найкращим його твором.

Після виходу книги, сам автор сказав, що ця історія могла бути описана на тисячі сторінок, в ній мій знайти місце кожен житель села, всі способи, якими вони заробляли на життя, як вони народжуються, вчаться, виховують дітей. Та Гемінґвей розповів історію Старого всього на одній сотні сторінок!

Старий і море : роман / Ернест Гемінґвей; перекл. з англ. Володимира Митрофанова. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 104 с.

У повісті є всього кілька персонажів : Старий; Манолін, юний друг Старого, який колись з ним рибалив; Велика рибина; акули; море. Я згадав про рибу,акул та море, бо у 1954 році Ернест Гемінґвей про свій твір сказав так:

«Я старався зробити реального старого, реального хлопчика, реальне море, реальну рибу і реальних акул».

На мою думку, авторові це вдалося. Море, рибина і акули прописані настільки майстерно, що й справді стають дуже важливими складовими повісті.

Сюжет

Кубинський рибалка, якого усі називають просто Старий (він не завжди був Старим, колись його звали Сантьяго, Сантьяго-чемпіон, та зараз ім’я Старий, мабуть, більше йому підходить) 84 дні виходить у відкрите море з надією піймати Велику рибу — рибу усього свого життя. На жаль, усі 84 дні рибалка повертається ні з чим. Але Старий не втрачає надії.

Він вірить, що 85 день стане для нього щасливим, і вдача того дня йому таки усміхнулась — він піймав на гачок найбільшу рибу, з усіх, які він бачив у своєму житті. Ця рибина настільки велика і сильна, настільки вона хоче вижити, що починає боротися із Сантьяго. Вона тягне рибальський човен вдень і вночі задля свого порятунку. Три дні Старий б’ється за мрію усього свого життя. Слабшає риба, слабшає й рибалка. Сантьяго паморочиться в голові, його руки стікають кров’ю від порізів жилкою, він майже не спить і харчується сирою рибою, але не здається.

Зрештою, Сантьяго перемагає рибину, але чи достатнього цього? Потрібно ще доплисти з нею до берега. Попереду нелегка дорога морем, повним небезпек, повним акул, які чують запах крові і не збираються втрачати нагоди пошматувати здобич.

Старий переміг рибу, тепер потрібно її захистити.

Мені дуже сподобалось, як письменник передає почуття Старого до риби. Рибалка не відчуває ненависті до своєї здобичі. Старий хоче її вбити, але при цьому він любить її, захоплюється нею:

«Вона чудова, незвичайна рибина, і хтозна, скільки вже їй віку, — думав він. — Зроду ще не траплялося мені такої дужої рибини і щоб так дивно поводилась. […] Їй не втямки, що проти неї лише одна людина, та ще й стара. […] Наживу вона взяла , як самець, і тягне, як самець, і змагається не як перелякана. Цікаво, чи вона робить це свідомо, чи просто на відчай душі, як оце я?»

Я довго думав, чи можна вважати Старого переможцем? Він здійснив свою мрію, піймав Велику рибу, про яку думав стільки часу. Та чи перемога це, коли повертаєшся додому з одним лиш скелетом рибини, яку розтерзали безжальні акули?

Та, мабуть, це й не поразка. Адже Старий після трьох днів напруженої боротьби все-таки переміг і вбив свою здобич, він відчув смак перемоги, коли прив’язав до рибальського човна найбільшу у своєму житті рибу. Відчути смак перемоги… Інколи людині більшого й не треба, чи не так?

Ось так роздумуючи , про що ця книга, перемогу чи поразку, зробив висновок, що це твір швидше про життя. Про ту довгу боротьбу, повну і поразок, і перемог, які інколи так легко сплутати. Кожен з нас в певний момент свого життя стає схожим на рибалку Сантьяго. Женеться за своєю мрією, пробує знову і знову, доки доля йому не усміхається, а тоді, не шкодуючи себе, бореться, щоб досягти мети. Хоча дуже часто втрачає у цій боротьбі все…

А інколи ми схожі на ту рибину. Ми є бажаною здобиччю для інших. Хтось любить нас і нами захоплюється, а хтось просто бажає знищити. Ці дві сторони б’ються між собою і розтерзують, знищують нас у процесі своєї боротьби.

Можливо, варто бути, як море… Море, воно ж просто є. Інколи захоплює всіх неймовірною, якоюсь неземною красою, а інколи — безжально і жорстоко штормить. Море може бути спокійним, як рай, місцем для відпочинку, може годувати, як рибу, так і людей; а може стати вбивцею. Та море завжди постоїть за себе.

На мою думку, «Старий і море» — це книга про боротьбу. Не просто про поразку чи перемогу, а про тонку межу між ними. Про те, що людині потрібно в житті. Мати мрію, боротися за неї, насолоджуватись перемогою і терпіти поразку. А в перерві між цим всім — бачити сни про найзаповітніше. Як і Старий бачив сни про левів.

Українське видання

Варто сказати кілька слів про українське видання книги. «Видавництво Старого Лева» минулого року придбало права на всі твори Гемінґвея. Тож у 2017 році вперше за часів незалежності України видали роботи американського письменника українською мовою. Поки що це три книги — «Старий і море», «Фієста. І сонце сходить» та збірка оповідань «Чоловіки без жінок».

Українське видавництво розмістило повість-притчу Гемінґвея на 104 сторінках. Текст супроводжують атмосферні ілюстрації, які допомагають краще проникнутись історією кубинського рибалки. А на обкладинці — головний герой книги. Він підпирає свою старечу голову із лицем, позначеним зморшками, струдженими від тяжкої праці, і думає. Цікаво, про що? Про рибину, мрію і мету свого життя; про безжальних акул, яких вбивав голіруч; про юного Маноліна, за яким він так сумував у морі; чи, може, про те неймовірної краси африканське узбережжя, яке Старий так часто згадував?

Артур Дронь

Придбати книгу

The post «Старий і море». Перемога, поразка чи просто життя? appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело та деталі: «Старий і море». Перемога, поразка чи просто життя?

«Друг Читача» – книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки. Ви можете долучитися до книжкового процесу, рецензуючи те, що прочитали.

Updated: 26.11.2017 — 12:00
2012 - 2017 © Іменка - RSS новини з сайтів України | Підтримка: Діал інформаційна система | Двигунець: Wordpress | Тема: Frontier