«Таємний щоденник Хендріка Груна». Старі, але ще не мертві

У Танзанії, на Батьківщині мого чоловіка, є серіал. Нічого особливого, звичайна театральна постановка про долю бідної сироти в багатій і бундючній чоловіковій родині. Як водиться, серіал дивляться всі домогосподарки країни. А акторка, що грає роль свекрухи, навіть удостоїлась дещо химерного доказу народного визнання: на базарі до неї підбігла жінка і почала погрожувати, якщо вона ще раз зачепить героїню серіалу, то їй це так не минеться. З того часу в титрах зазначають, що всі події кіно вигадані.

інтернет-книгарня ВсіКниги

До чого це я? Створити образ настільки правдоподібний і живий, що люди почнуть сприймати його як справжню людину, співчувати цій людині і навіть якось діяти, щоб змінити її долю — це великий успіх. І, здається, це якраз випадок «Таємного щоденника Хендріка Груна віком 83 ¼ роки». Щоправда, тут «олюднення» головного героя не зовсім випадкове, воно відбулося не без допомоги його творця.

Автор? А хто він?

На обкладинці зазначено ім’я автора — Хендрік Грун, а оскільки це його щоденник, то може скластися враження про документальність всього написаного. І саме ця документальність становить левову частку шарму книги. У реальність образу старого, який не злякався кардинально змінити своє життя у досить таки поважному віці, несподівано сильно хочеться вірити. Але ні…

З нідерландських сайтів я дізналася, що Хендрік Грун — це псевдонім, справжнє ім’я автора довго замовчувалося, нідерландська преса висловлювала з цього приводу найхимерніші здогади, приписуючи авторство то одному, то іншому відомому письменникові. Зрештою, таємницю було розкрито лише для того, щоб постала нова таємниця.

Автором «Щоденника…», що став бестселером в Нідерландах і перекладений на 25 мов світу, виявився загадковий Пітер де Смет. Як свідчать скупі дані про нього, йому 61 рік і він живе в Амстердамі. На телефонні дзвінки він зазвичай відповідає, що не хоче зайвої реклами. Тобто ким би не був цей Пітер де Смет, якраз у рекламі він петрає непогано.

Радіти і страждати — хіба це не називається бути живим?

Загалом, приймаючи будь-який виклик життя, людина має скупий вибір: або сприймати все з стражденною пісною мармизою, або зробити мармизу простішою. Старість — це виснажливе змагання, яке рано чи пізно всі приречені програти.

Занепад власного організму, смерті і каліцтва друзів, принизливі нюанси старечої немочі, невтішні підсумки, які щохвилини лізуть в очі, — здається, сміятися з цього немає сил, але Хендрік Грун їх знаходить. Книга багато разів змусить щиро реготати, за що їй окрема подяка. Але в ній немає і фальшивого оптимізму.

Хендрік Грун заповзявся щодня говорити хоч щось хороше і якомога менше скиглити. Тому, окрім опису побуту в притулку для старих, де, як можна здогадатися, хорошого замало, а скигління забагато, в книзі досить таки докладно розповідається про голландське життя. Є саркастичні зауваження щодо дій влади і політичної обстановки, міркування про релігію, роздуми про евтаназію. Питання про евтаназію постає особливо гостро, коли кохана головного героя лежить розбита паралічем і мріє про одне — померти.

Після 25 років людям усе важче знаходити нових друзів, говорять психологи. А як щодо 83? З віком ми стаємо все закритішими і все важче пускаємо когось у своє життя. Ми боїмося страждань, які можуть нам заподіяти нові люди, нові прив’язаності. Але що мені втрачати? З цим гаслом Хендрік Грун впускає в своє життя нових друзів. Пускає, щоб протягом року багатьох із них втратити. Так, він страждатиме, але ж який то був рік…

Радіти і страждати — хіба це не називається бути живим? Старі, але ще не мертві — не лише назва маленького клубу життєрадісних старперів, це їхня життєва філософія.

Українське видання

Український переклад я вважаю вдалим. Так, його зроблено не з голландської, а з англійської мови, так, у тексті можна знайти якісь помилки редагування. Але загалом текст живе, що називається — дихає. «Щоденник…» добряче покращував мені настрій протягом того тижня, який я провела з ним, а це свідчить, крім усього іншого, і на користь перекладача.

Придбати книгу

The post «Таємний щоденник Хендріка Груна». Старі, але ще не мертві appeared first on Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал.

Джерело та деталі: «Таємний щоденник Хендріка Груна». Старі, але ще не мертві

«Друг Читача» – книжковий ресурс, який розповідає про українські книжки, новини українського ринку, анонсує цікаві події, рецензує книжки. Ви можете долучитися до книжкового процесу, рецензуючи те, що прочитали.

Updated: 25.12.2017 — 01:10
2012 - 2018 © Іменка - RSS новини з сайтів України | Підтримка: Діал інформаційна система | Двигунець: Wordpress | Тема: Frontier