Теорія спіралі мовчання в медіа та в політиці

Німецький соціолог Елізабет Ноель-Нойманн запропонувала теорію спіралі мовчання, як спробу пояснити яким чином формується публічна думка. Її дослідження почалися від цікавости – чому німці підтримували хибну політичну силу, що призвела до національної поразки, приниження і руїни у 1930-40 рр. ХХ ст. Маховик домінантної думки, що підминав під себе будь-яку альтернативу чи опозицію, формував культуру мовчання у нацистській Німеччині з відомими наслідками. Утім, спіраль мовчання притаманна й цілком демократичним моделям, та особливо ця теорія перетворюється на практику в пострадянських країнах та олігархічних “демократіях” – в тому числі і в Україні. Варто лиш уважно придивитися.

Теорія спіралі мовчання в медіа та в політиціСловосполучення “спіраль мовчання” стосується того, як люди воліють промовчати тоді, коли відчувають, що їхні погляди в меншості, непопулярні чи це просто особлива думка.

Така модель поведінки базується на трьох передумовах: 1) люди мають підсвідоме “статистичне” чуття, чи якщо хочете шосте відчуття, що дозволяє їм усвідомлювати домінантну громадську думку, навіть не маючи доступу до соціологічних досліджень, 2) люди відчувають страх бути ізольованими, тож знають яка поведінка збільшуватиме їхню популярність чи навпаки соціально ізолюватиме і 3) люди стримуються висловлювати свої особливі думки, бо насамперед бояться ізоляції.

Чим ближчі погляди людини до думки, що схожа на загальнопоширену, тим більше люди прагнуть ділитися цією своєю думкою. Згодом, якщо публічні уподобання змінюються, людина усвідомлює, що ця думка менш шанована, тож є менше бажання висловлювати цю думку публічно. Зі збільшенням дистанції між публічною думкою і персональною думкою людини, все менше шансів, що людина висловлюватиме свою думку.

Ця теорія здебільшого стосується мас медіа, позаяк саме вони впливають на громадську думку. Зміни публічної думки відбуваються постійно, тож цю теорію використовують для пошуку пояснення поведінки (говорити чи мовчати).

Цю теорію критикували за її неоднозначність і методологічну слабкість однак ідея не втратила актуальності. Доказів ефекту спіралі зазвичай мало але вони значні. Цікаво, що одна з робіт авторки теорії Елізабет Ноель-Нойманн називається “Спіраль мовчання: громадська думка – наша соціальна шкіра”. Власне цієї назвою і розкривається суть досліджуваного явища: “бути як всі набагато спокійніше і привабливіше, аніж плисти проти течії”.

Спіраль мовчання в Україні і в сучасних медіа

Завдяки головній ролі медіа та контролю над ними визначеної кількості олігархів, спіраль мовчання була і продовжує лишатися звичним інструментом промивання мізків. Насадження і культивування домінантної думки, а також унеможливлення існування альтернативних думок лежить дуже близько до теорії порядку денного (agenda setting), де медіа впливають на громадськість підбором висвітлюваних тем.

Утім спіраль мовчання – це більш тонкий інструмент, і саме тому дослідники відзначили складність доведення цієї теорії (але не точність, бо якраз там, де спіраль можна довести, результати вражають). Так було в часи панування традиційної тріади медіа – радіо, ТБ і преси. Утім з появою Інтернету та нових медіа, сиріч соціальних мереж, теорію спіралі мовчання можна відстежити досить легко.

Якщо в традиційних медіа суспільство мусило говорити те, про що говорять по радіо, показують по ТБ і пишуть у пресі, то нині кожен користувач може сам визначити цікаву тему. Відтак нав’язати щось людині стає важче, але виявилося, що можна вплинути на людину про що їй ліпше говорити, а про що мовчати. І це прекрасно ілюструють так звані ботоферми, якими послуговуються в тому числі й українські політики.

Наприклад, якщо хтось із користувачів соціальних медіа писатиме про Липецьку фабрику Рошен чи про Панамські папери, то обов’язково цьому користувачеві закинуть, що ці теми як мінімум застаріли. Що варто дивитися на головного фігуранта цих тем, як на Верховного Головнокомандувача України, який чи не єдиний стримує агресора і здатен це робити й далі… Масовість таких коментарів, кпин чи докорів цілком здатні зламати психологічно слабку людину. Відтак користувач надалі уникатиме цих тем, аби не наштовхуватися на малоприємні коментарі, що в нього асоціюватимуться із домінантною думкою неприпустимості щось згадувати (наприклад, відомий Фейсбук-мем #зрада, яким щедро таврують представники влади та їхні посіпаки будь-яку невигідну думку).

Інші приклади застосування спіралі мовчання слід шукати на прикладі роботи російських ботоферм у світовій павутині. Вони працюють більш професійно і на ширшу ногу, коли величезна кількість ботів закидає у соціальні медіа теми різними мовами, а потім будь-яку всіляко нищить критичні думки, перетворюючи їх на маргінальні таким чином впливаючи на медіаповедінку самого користувача.

Парадокс, але теорія порядку денного, яка раніше була домінантною, із засиллям Інтернету зникає і поступається досі маловідомій спіралі мовчання, яку на всю потужність вже використовують технологи нових медіа.

Тож якщо Вам за допомогою різноманітних вивертів – чи то висміювання, чи то заохочення, чи то спроб “коригувати” думку допису вказують, ЯК Ви маєте думати – це і буде початком Вашого долучення до спіралі мовчання. Єдиний рецепт – не боятися бути собою і просто блокувати тих, хто вказує як треба думати.

Джерело та деталі: Теорія спіралі мовчання в медіа та в політиці

Журналіст. Блогер. Медіа консультант. Спеціалізація: нові медіа, соціальні медіа, ТБ, радіо. Вивчає, створює і просуває стратегії за допомогою нових медіа. Досить вільно орієнтується в нових технологіях. Небайдужий до політики. Володіє українською, польською, англійською, російською мовами.

Updated: 25.01.2019 — 20:48