«Я єсмь Воскресіння і Життя» за текстами роману «Злочин і кара» Ф.Достоєвського

Прем’єра 1992 року. Палац Потоцького. Фрагмент з вистави.

Постановка – Володимир Кучинський

Діють:
Свидригайлов – Олег Драч
Авдотья Раскольникова – Наталія Половинка

Катерина Сліпченко «Інший театр»:
«Театр тричі звертався до текстів роману «Злочин і кара» Федора Достоєвського.
Перша – «Сни» стали кульмінацією пошуків у напрямку ігрового театру. Навіть в афіші зазначено: «гра за текстами роману». І ця гра вже схожа на ходіння по лезу, але дає хоральний злет у височінь.. Друга – «Я єсмь Воскресіння і Життя».
Шикарні барокові інтер’єри палацу Потоцьких, замість обшарпаного Петербурга. В позолочених, порожніх кімнатах остаточно втратилась прив’язка тексту до конкретного місця й часу. Актор і Текст. Віч на Віч. Скориставшись принципом симультанного театру та досягнувши повної рухомості структури дії, Володимир Кучинський разом з акторами надав глядачам можливість самим визначати порядок та кількість переглянутих сцен. Вистава відбувалась одночасно в кількох кімнатах палацу. Цього разу пересувались не актори, а публіка, що надає їй змогу ще глибше увійти у світ образів роману, в зону та атмосферу гри…
Ідея симультанного театру не є новою у світовій прак­тиці. Її складність і водночас­ інтерес в тому, що акто­рові доводиться nовторювати сцену кілька разів. Тобто, не від вистави до вистави, як у попередніх випадках, а пря­мо тут, на місці, одразу пе­ревіряється готовність усьо­го акторського апарату до миттєвої реакції на зміни ат­мосфери, на рух енергії. Тут магія театру, що полягає не­ у фіксованості чуда, а у народ­женні безпосередньо перед глядачем із слова, пластики, співвідношення енергій, невідомих, непізнаних світів, що існує максимально доступно для ока навіть непідготовленої людини. А для публіки підготовленої можливість пірнути у ті світи.»