Як українці будували свій “Ковчег”: хроніки зйомок епохального концерту

СТРОЙ СВІЙ КОВЧЕГ, НОЮ…
Перший етап проєкту “Ковчег Україна: музика” завершено – чотири знімальні дні, шість безсонних ночей, близько сорока записаних треків, терабайти відео і звукозапису.

Цей проєкт виявився більшим за нас усіх разом узятих. Прекраснішим, аніж мріялось, масштабнішим, аніж очікували. Коли ми вперше зустрілись з ним у залі центру Довженка, то перелякались – він несподівано випірнув з наших снів, як джин із лампи Алладіна, – такий величний, прекрасний і всемогутній (і нам знадобилось декілька днів на акліматизацію, як при гірській хворобі – коли не вистачає кисню від різкого набору висоти).

Цей проєкт робить нас, а не ми його. Він – наш учитель. Просвічує своїми сценічними прожекторами, як рентгеном, і відразу видно хто є хто (якими ж жалюгідними у світлі його рентгенівських прожекторів виглядають наші маленькі ображені еґо, якими прекрасними – наші творчі генії). Він вчить нас служити тому, що більше за нас самих, працювати на своєму максимумі, але не разово, а тривало без втрати концентрації і темпу. Бо цей проєкт – марафонський забіг, а не одноразова акція. І щоб підтримувати внутрішній вогонь проєкту, треба стати весталкою з храмів древнього Риму і яро оберігати наш творчий Сакрум, не дати згаснути священному вогню ні на мить.