“Забави для Фауста”, Чехівський фестиваль, Москва

“Забави для Фауста” за текстами роману “Злочин і кара” Федора Достоєвського

Запис вистави в рамках Міжнародного театрального фестивалю ім. А.П. Чехова в приміщенні Театру “Школа драматичного мистецтва”.
Москва, 1996 рік

Постановка – Володимир Кучинський
Сценографія – Олександр Оверчук
Костюми – Ольга Баклан

Діють:
Аркадій Іванович Свидригайлов – Олег Цьона
Родіон Романович Раскольников – Андрій Водичев
Авдотья Романівна Раскольникова – Наталія Половинка
Пульхерія Іванівна Раскольникова – Тетяна Каспрук

“Варто було б просидіти дві с половиною години на цій виставі, щоби зрозуміти: на чому б вона не була «замішана» спочатку, все одно був Достоєвський. Від нього гарячково-хворобливий ритм вистави, містична, фатальна прикутість одне до одного його головних героїв, від нього неминучість цих явищ і зникнень. Від нього непідвладний розуму взаємний потяг, наче щось, що їм самим не дано зрозуміти, їх наполегливо і невблаганно зводить. І розводить також – з такою невблаганністю, і навіть жорстокістю. Тому що Фаусту – фаустове, а Мефистофелю – мефистофелеве.”
Юрій Фрідштейн «Достоєвський у стилі бельканто», «Екран і сцена», Москва, Росія, 11-18 липня 1996. (Міжнародний театральний фестиваль імені А. П. Чехова)

“Забави для Фауста” – забави вишукані та витончені, де чорно-золотий Свидригайлов бавиться з лялькам. Білий простір, що різноманітно розкривається багатьма дверима. Неторканий простір з чорним силуетом решітки. Холодний простір з палаючим вогнем. Простір, заповнений енергетичним полем Свидригайлова, що нагадує безмежність та мінливість моря та італійські пісні. “Неаполітанська затока, і нудно…” Йому нудно, і він бавиться у Мефістофеля. Гетівська асоціація не приховується, а підкреслюється, ризикуючи впасти в прямолінійність. Не впадає…
Трансформувати філософську притчу в “гру з текстами”, розмовляти мовою театру і тільки нею, тобто користуючись театральністю як законом – ознаки багатьох робіт Молодіжного театру імені Леся Курбаса. В роботі над Достоєвським зроблено ще один крок на шляху засвоєння законів, видів, станів життя ігрових структур, ще один крок на шляху пізнання світу театру, його науки.”
Катерина Сліпченко «Інший театр»