“Забави для Фауста” (I дія)

Забави для Фауста” за текстами роману “Злочин і кара” Федора Достоєвського
прем’єра 1994 року

Запис вистави в Театрі “Сузір’я”, Київ, 1995 рік
(перша дія)

Постановка – Володимир Кучинський
Сценографія – Олександр Оверчук
Костюми – Ольга Баклан

Діють:
Аркадій Іванович Свидригайлов – Олег Драч
Родіон Романович Раскольников – Андрій Водичев
Авдотья Романівна Раскольникова – Наталія Половинка
Пульхерія Іванівна Раскольникова – Тетяна Каспрук

«Актори театру зі Львова опрацьовують те, чим академічний кін нехтує: голос, ритм; під час відточеної гри, яка своєю невимушеністю схожа на природну імпровізацію, між акторами і глядачами виникають зв’язки співтворчості. Запрошуючи, здавалось б, випадкову людину до співдії, формується полісемантичне поле тлумачення художнього образу, багатозначний смисловий простір вистави, не обмежений запропонованими варіантами, а розчахнутий в глибінь безмежного… польські глядачі (у більшості своїй не готові сприймати вистави українською мовою) тригодинну виставу львівського театру дивились, затамувавши подих, даючи йому цим найкращу рецензію».
Януш Ковальчук, «Достоєвський зі світлого боку», «Річ Посполита», Варшава, 1995.

«Я в захоплені від того, що режисер і актори ідуть непрямими ходами. Тут немає ілюстративності, немає намагання прожити все за причинно-наслідковими зв’язками – вони йдуть контрапунктом. Мені подобається, що тут, з одного боку – життя людського духу, але прожите по правді з повною віддачею актора, а з другого – все це відсторонено, опосередковано, через сарказм, через трагічну іронію, і в цьому розумінні для мене – це грандіозна акторська і надзвичайно вишукана й культурна робота режисера Кучинського»
Валентина Заболотна, доктор мистецтвознавства, Київ, 1995

Коли у місті є така вистава «Забави для Фауста», то справді – «світ перевернувся», стався топографічний струс, і театральні столиці перемістилися, помінялися місцями. Я вже давно не бачив, щоб режисер так любив актора, так вибудовував для нього виставу, так її «вимальовував». Вперше в житті я кричав «браво». Як ви знаєте бувають нещасні випадки, а це щасливий! Навіть задля такої вистави варто було би приїздити до Львова!
Юрій Кобець, театральний критик, Санкт-Петербург, 1994